Love
(to Ada Cetrina, heroine from the book ‚Perversia‘ by Y. Andruchovitch)

This is the sound of the music of love.
Nothing is more beautiful.
The conscience keeps quiet, and no one knows,
How it will go on.

Mysterious silence
Is concealing the consequences of The Perversion.
You are not here; where are you, Ada?
Where are you?

Distant bright stars,
Your mad eyes
Gaze with immense love.

I can’t stand
Living without you.
I cannot love you.

Another day without you,
I grow more and more sick.
Why is there no one writing to me?
Ada, where are you?

I claim up the stairs,
In chains,
And come into Nirvana.
‚Rape me!‘

Чуєш?! Achtung?!
 
Чуєш?! Прийди до тями!
З перших тактів ми на твоїй сцені.
Хочеш – не хочеш, а ми з тобою
В одній звуковій системі.
 
Наша ритм-секція суть проекція
Ритмів твого власного серця,
У контексті – твої думки,
В тексті – момент істини.
 
Коли уперше поклав я руки на струни ліри,
Чарівні звуки Творця збудили
Й на спів лягали Кохання вірші…
А потім – школа, модель суспільства,
Доля вуличного злочинця,
Армія, іміграція, азюль, депортація,
А тоді – ще кавал життя,
Пошук Вищої Вібрації,
Служіння нації у складі формації Гайдамаків…
 
 

І я ставлю свічки на вівтар живого Бога.
Просто на підвіконня.
Оглядаю Світ, бачу Сонця схід,
бачу все як є, і є щасливий тим.
Заробляю копійку співом і намагаюся піснями
дати об”єктивну оцінку усього, що бачу
навколо себе, уклавши ся в твій формат!
                                                      
– МС Ярема, творчі сили Центру Української
Культури “Гайдамаки”!

Achtung?!

Achtung! Listen! Pull yourself together!
With the first beats, we are up on your stage,
Wheather you want it or not, we are in your place.
As one soundsystem.

Our rhythm section is a projection
Of the rhythm of your heart.
In the context – your thoughts.
In the lyrics – the moment of truth.

When I touched the strings of the lyre for the first time,
Waking the magic sounds of the Creator,
And putting love poems to the melodies…
And then – school, the model of society,
The fate of a delinquent,
Army, emigration, asylum, deportation.
And then – another part of life –
Looking for higher vibrations.
My service for the nation as part of the Haydamaky formation…

I put candles on the altar of the living god. Put them just on the windowsill.
I look at the world; see the sun rise, see, how everything is, and I am happy.
I earn my pences with singing, and try to give an objective evaluation of all I see around me
– at your request.

MC Yarema, artistic power of the centre of Ukraine culture – Haydamaky. 

Немає Хліба – співай!

Немає хліба – співай!
Немає хати – ходи, гуляй!
Голий, голодний, але свободний!
Душа по Смерті попаде в Рай.
 
Не маєш мови – мовчи!
Потратив гонор – сиди, дрочи!
Лихо Тобі! Не чуєш Кохання – спи,
Побачиш солодкі сни.
 
Хто хоче жити, тіка.
Тече поволі людей ріка.
А Ти, бродяго, Богові дякуй,
Що твоя доля не така.
 
Що не такий як усі,
Не робиш як твій сусід.
Як важаєш, не мовчиш, нe ховаєшся, не спиш,
Не чуєш правди, – кричиш!
 
Тобі закону нема,
Твоя країна Тобі – тюрма.
Не убий, не кради, а як украв, – не попади:
Мораль, з дитинства Тобі знайома.
 
Немає хліба – співай!
Немає каси, – ходи, гуляй!
Голий, голодний, за те – свободний,
Душа по Смерті попаде в Рай!

Sing, even if you got no bread!
Go and wander, even if you have no hut!
Naked and hungry, but free!
Your soul will fly to paradise after death.

Keep silent, if you don’t speak your own language!
Lost your conscience, go and jerk off,
Poor you! You can’t feel love – so sleep,
And you will see sweet dreams.

Who wants to live must run.
Slowly flows the river of people.
But you, vagabond, thank God,
For this is not your fate.

You are not like the rest,
Not like your neighbour,
Not keeping silent, not hiding, not sleeping, when you got something to say.
You speak up, when you hear a lie.

You have no laws.
Your country is a prison to you.
Don’t murder, don’t steal, and if have stolen, don’t get caught.
A principle, you have known since childhood.

Sing, even if you got no bread!
Go and wander, even if you have no money!
Naked and hungry, but free!
Your soul will fly to paradise after death.

Листопад 2004

Поети складають пісні, не гаючи часу свого на землі. истеми
працюють, їх пильнують, купляють, засуджують, лікують.
відомість їх не потрібна нікому й кохання приречене в світі
тварин,  якого постала Людина, на неї ти так не дивися, вона
ще дитина!

Прийшов листопад і раптом ти зрозумів, що не маєш снів
З тих пір, як твоя крів отруєна ядом стріл. оночі тіло твоє
вмирає, душа тікає й проникає а стіни багатоквартирних
домів, у шоці від того, що діється з нами…

І знов забуває, куди вертає, фізичне тіло собі шукає
У світі тварин, потоці машин, поганих пісень, сумних очей,
Картин, від яких псується крів. А може, це просто прийшов листопад,
А ти ще не звик до природніх змін? А може, тебе вже нема?

Не треба спішити жити, раптом прокинутися й зрозуміти
Усе, що ся діє навколо, побачити в новому цвіті
Стільки ясних очей, красивих людей, пісень, що гукають жити
Наших дітей у майбутній день, обняти й благословити!..

Поети складають пісні, не гаючи часу свого на землі.
Системи працюють, їх пильнують, купляють, засуджують, лікують.
Вони замовкають, поволі зникають, пісні забуваються, люди лишаються. 
стінах багатоквартирних домів, з яких вже ніколи на Світ не вертаються!

November

Poets write songs to not waste their time on earth.
But the systems, they are working, watching them, buying them, judging them, locking them away.
No one needs their thoughts, and love is condemned in this beastly world,
Out of which the new man is born. Be gentle with him: he is still a child!

Then came November, and suddenly you realized, that you had lost your dreams
Since your blood had been spoilt by the poisoned arrows.
Your body dies every night, the soul escapes
Through the walls of the council houses,
Shocked, what is happening to us.

And again your soul forgets where to return to,
Finds itself a new body in this beastly world,
Among the floating cars, tasteless songs, sad eyes, and images, which spoil the blood.
But maybe, it only turned November,
And you just haven’t got used to the changes yet?
Maybe it’s you, who is already gone?

Don’t hurry too much with your lifes. Suddenly, you wake up and realize,
And see everything around you in a new light –
So many shining eyes, beautiful people, songs,
Which encourage our children of the future to live – embrace and bless them!

Poets write songs not wanting to waste their time on earth.
But the systems, they are working, watching them, buying them, judging them, locking them away.
They turn quiet, slowly disappear, the songs become forgotten.
The people stay home in their council houses, which they don’t leave anymore!

Шіді-ріді

Най майбутнє залишається в тумані,
А минуле не вигадується нині.
Та здається мені, все на світі знає
Та пташина, що кувала на калині.
Я за нею би пішов, а потім вона за мнов
 
Не навчило мене радіо брехати,
Рідна школа- не любити Батьківщину.
Щоб на світі Божий задум відгадати
Став я часто забивати косячину.
І далеко був зайшов, а там правди не найшов
Hа твій голос, що співає: шіді-ріді…
 
Не успію покохати кожну жінку,
То вже щасливий заручений з одною.
Не питай мене користі, суспільство,
Бо відкажу тобі за Сковородою:
Світ ловив мене, ловив, не піймав і не купив

На твій голос, що співає: шіді-ріді…

Божествена Тромпіта

Заглядає нічка темна у відчинене вікно,
Пусто в ліжечку моєму, не пригорнется ніхто.
І ніхто не покохає, і нічого не чекає,
Лиш Божественна Тромпіта грає, спати не пускає.
 
Закувала зозулечка, обірвалося сердечко,
Покотился до долу. Все дістало мене знову!
І нікому не цікаво, і не жаль мене такого.
Грай, Божественна Тромпіто! Не лишай мене самого!
 
Нічо не діється, ніхто не сунеться,
Ніч, на вулиці тихо, аж чути як
Хтось кохається, плаче, лається,
В домовині перевертається.
А мені терпець вривається!
Не жиється, не кінчається,
І нічого не лишається,
Як упасти в цей транс.
                    Боже, помилуй нас!

На Тому Боці

Сам я один над річкою стою,
Що каже хвиля мені, не розберу.
Не плач, серце, що буде, хай буде.
Лем на тому боці мене молодого ніхто не пізнає!
 
Хвиля велика довбанку хита,
Весло занурив у прожиті літа,
Зпересердя біса в поміч позвав,
Лем на тому боці мене молодого хто си покохає!
 
Скільки не вчили, розуму нема,
Був би не п”яний, не втопив би весло.
Несе річка, плаче за мнов тюрма,
Лем на тому боці мене молодого ніхто не піймає!

Сумний Святий Вечір

(Українська Різдв”яна колядка часів УПА, котру співають в
усій Карпацькій Україні від Буковини й Гуцульщини до
Лемковини й котра нараховує стільки куплетів, що для
заспіву їх усіх потребує цілу ніч, од Свят Вечора й до рана)
 
Сумний Святий Вечір в 46-м році,
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
 
Сіли вечеряти, а діти питають:
Мамо, Мамо, де наш Тато? Чом не вечеряють?
 
Тато на чужині за синами плаче,
Мав він їх як трьох соколів, більше не побачить.
 
Один син у Сибіру, другий у Берліні,
Третій пішов у Бандери щоб служити Україні!
 

Долинов, Долинов

(Буковинська народна пісня)
 
Долинов, долинов, ї”в гай по калину
Блудила Дівчина сім день, ще й годину.
 
Шо-с та ходиш, Дівче, шо-с та блудиш, Дівче?
Відай же Ти, Дівчинонько, мого сина любиш?
 
Якби не любила, то би не ходила.
Твого сина вірно люблю, та й за нього піду.
 
Ї лают ї, лают, коника сідлают.
А вже того Миленького на війну збирают.
 
Ой не плач, Дівчино. Ой не плач, небого.
Бери, дась Ти Милий коня вороного.
 
Ой, що мені з того коня вороного?
Коли нема та й не буде мого Миленького.
 
Ой, що мені з того, що музика грає?
Мій Милий далеко, не чує й не знає.

Сім Бід

Як я Тебе був спитав, тай спитав уперше,
Чи підеш Ти за мене, Ти ніц не повіла.
Тягнув хмари дощові небом буйний вітер,
Поламав був квіти враз, перші квіти твої.
 
Як я Тебе був спитав, тай спитав удруге,
Чи підеш Ти за мене, Ти ніц не повіла.
Недобра була зійшла, небо спопелила,
Упала на землю звізда, любов”ю згоріла.
 
Як я Тебе був спитав, тай спитав утретє,
Чи підеш Ти за мене, Ти ніц не повіла.
Ти багатшою була, ніде правди діти,
Як у труні лежала, на Сім Бід світових
 
Говорить Центр Української Культури Гайдамаки.
Наш Мessage простий:
 
Alfa й Omega Життя – Любов.
Бог Отець – Сонце,
                            а ми з вами – Його промені.
 
Чим ближче ми з вами до себе,
Тим ближче до Бога.
 
В рештках великої цивілізації,
В пошуках Вищої Вібрації
Народилася формація й мала честь назватися –
Гайдамаки!
Над секретом їх стилю потіло немало видатних фігур
Європейського шоубізнесу
й питало: – В чім сила?
 
А сила в тім, що ми не їздимо на гастролях в окремому “бімері”,
Не живемо в штучному вимірі,
В журнальному номері, на екрані телевізора тупорилого,
В рекламному милі.
Нам добре тут, в андерграунді,
Їсти й пити з одних тарілок з вами,
Жити в таборі, знати настрої.
Не дивуйтеся, що з нами Істина!
     В НІЙ – СИЛА НАШОГО СТИЛЮ!
 
Наш центр засновано в часи державної корупції
І максимальної проституції.
Ми з радістю послужилися Революції
Й були свідками масової еволюції
До висот Піфагорейської мудрости.
Але не місце Поетові й Містику при дворі царському,
В пошуках Істини лишаймося старцями,
    лірниками,
        козаками вільними,
–          Гайдамаками!

ПІД ОБЛАЧКОМ
[ Українська лемківська пісня ]

Під облачком явір похилений,
Сидить на нім пташок премилений.
Слухай мила, як той пташок співа,
Без любові нич добре не бива.
 
Чи то любов є од Бога дана,
Чи то може дьяблом підшептана?            
Хоч бис не хтів – то мусиш любити,        
Хоч бис не хтів – прото маш терпіти.
 
Мила, мила, ти покусо єдна,
Уж тя люблю не рік, ані не два.
Чи ми дала зілля ся напити?
Не мож, мила, ніяк без тя жити.
 
Ми ворожка давно ворожила,
Же мя здурит дівка чорнобрива,
Же не буду видів за ньом світа,
Аж проминуть мої млади літа.
 
Під облачком явір зеленіє,
Чуєш, мила, як ним вітер хвіє.
Може вирве його з коріннями,
Мила моя, што-то буде з нами?